Навчання на суспільствознавчих факультетах добре сприяє засвоєнню теорій.
Однак значно рідше ми вчимось іншому — самостійному створенню теорій та теоретизуванню.
Анонсуємо нашу ключову і оновлену школу «Як теоретизувати в соціальних науках». Саме ця програма була першою
в Локусі, а з ідей теоретизування згодом виросло понад п’ятнадцять інших освітніх програм.
Ми знаємо, що ви — наші учасники — добре орієнтуєтесь у дослідницькому процесі: від формулювання дослідницького питання й концептуалізації до операціоналізації та майстерного академічного письма. Водночас багато хто з вас ділиться досвідом, що значна частина цього знання так і не доходить до стадії теоретизування. Не через брак якості, а тому,
що воно зупиняється ще до того, як стає концептом, поясненням або теоретичною ідеєю.
Це ставить питання про саму професійну ідентичність дослідника і професійні результати. Дослідницька робота може формуватися як навколо поглибленої роботи з наявними теоретичними традиціями та вже встановленими аналітичними пріоритетами, так і навколо їх розширення, переартикуляції і розвитку власної теоретичної чутливості всередині цих рамок і поза ними.
В обох випадках нам стають потрібні навички іншого порядку: уміння зауважувати аномалії, напруження, протиріччя, незручні факти; формулювати влучні запитання, розвивати здатність розрізняти, що саме в матеріалі потребує концептуального опрацювання, а що ні, уміння працювати з абстракцією.
Школа порушує питання: чи достатньо нюансовано ми розуміємо сам процес теоретизування і створення теорій? Чи усвідомлюємо правила гри — не лише формальні, а й неявні? Де проходить межа нашої задоволеності теоретизуванням — власним і чужим: у коректності, елегантності, аналітичній продуктивності, у здатності відкривати нові способи бачення соціального?
Не зайвим буде додати, що ці питання пласкі без уваги до контексту формування суспільних наук в Україні. Упродовж тривалого часу теорія була не тим, чим себе називала: вона функціонувала як форма ідеологічного контролю — зовнішня, примусова, така, що вимагала «схвалення» для легітимації дослідження чи дисертації. Цей досвід профанував саму ідею теорії, закріпивши її образ як відірваної від життя, нав’язаної, формальної й непотрібної.
Наслідки цієї інерції добре відомі: страх перед теорією, брак сильних теоретичних робіт, майже повна відсутність живих теоретичних дискусій. Натомість — анотативні перекази, в яких автор не демонструє теоретичної чутливості, натомість аналітична складова фактично відсутня. У такому режимі теорія зводиться до поганих рефератів і компіляцій, а не постає як форма авторського мислення.
Школа з теоретизування, яку ми анонсуємо, виходить з іншого припущення:
теоретизування — це практика, яку можна й потрібно тренувати.
Цьогоріч — це простір для постановки запитань до полісемантичності самого поняття «теорія», до абдуктивного пошуку, до критеріїв теоретичної якості та ролі наукової інтуїції. Це школа про практику теоретизування, про запитання самих учасників, про поєднання спонтанності й дисципліни пошуку, про афективність і особисте зацікавлення дослідників – як з реальністю об'єкта вивчення, так і з тривалішими інтелектуальними традиціями.
На зимовій школі чекаємо соціологів, економістів, психологів, політологів, правників, культурологів, які:
— хочуть працювати із теоріями на просунутому рівні й розуміти їх більш нюансовано: що саме ми маємо на увазі, коли говоримо «теорія», і які типи теорій існують у соціальних науках;
— пишуть магістерські чи дисертаційні роботи, готуються до вступу або загалом вимогливі до роботи зі своїми ідеями та прагнуть більшої теоретичної виразності;
— цікавляться теоретизуванням і створенням теорій та шукають середовище, в якому особисті роздуми можуть кристалізуватися й набути аналітичної форми;
— почали викладати / готуються до викладання й хочуть краще розібратися в тому, як навчати теоретизування та методології, показувати зв’язок між теорією та емпірикою;
— шукають простір для уважного, неквапного обговорення складних теоретичних питань;
— розуміють теоретизування як одне з ключових інтелектуальних занять у своїй роботі й прагнуть краще осмислити природу цього процесу;
— регулярно повертаються до питання «і що?» щодо власних пояснень і аналітичних висновків або зіштовхуються з суперечливими коментарями на кшталт «занадто багато теорії» або «теорії недостатньо».
Формат:
знайомство + чотири тематичні заняття з викладачами + два семінари, присвячені роботі з ідеями учасників.
Розклад школи:
Субота, 21 лютого
11:00–13:00 — Теорія як полісемантичний концепт. Олеся Бондаренко
Неділя, 22 лютого
11:00–13:00 — Абдукція як спосіб теоретизування. Олександр Виноградов
Субота, 28 лютого
11:00–13:00 — Метафора як інструмент теоретизування. Володимир Шелухін
14:00–16:00 — Ціннісний вимір теоретизування. Дарина Коркач
Субота, 7 березня
Індивідуальний кейс: фідбек
Учасниці й учасники готують короткий виклад власної ідеї або питання. Матеріал обговорюється в індивідуальній розмові з викладачем. Це інтенсивна форма роботи, що дозволяє уточнити аргументацію, розкрити потенціал ідей і окреслити можливі напрями подальшого розвитку дослідження.
Субота, 14 березня
Груповий кейс: проблеми теоретизування
Заключний семінар присвячений колективному обговоренню ключових проблем теорії та теоретизування у соціальних науках. Тексти, питання до обговорення й драматургія семінару добираються та формуються самими учасниками у групах, а викладачі долучаються до дискусії.
Онлайн
Можлива оплата частинами