Восени в Києві пройшла ретроспективна виставка фотографій Олександра Глядєлова «І побачив я» в Українському Домі. Ми були раді стати освітніми партнерами проєкту й втілити частину публічної програми.
— Як і чому зникло явище «дітей вулиць»? — говорили з соціологинею Анастасією Рябчук, апелюючи до відомої серії робіт Олександра.
— Чи є українські революції революціями? — розмірковували разом із Дариною Коркач, Володимиром Шелухіним та Іваном Гомзою, спостерігаючи за тяглістю протестного репертуару періоду незалежності.
— Як змінювалась документальна фотографія в Києві 90-х — зібрали групу «Погляд» майже в повному складі з модерацією Олексія Ананова.
— І зрештою — зустріч з самим Глядєловим у форматі перегляду документальних фотопроєктів, що не увійшли до експозиції — туберкульоз у місцях довічного ув’язнення, фотографії воєнних конфліктів в Молдові, Нагірному Карабаху, Чечні, Киргизстані, повну серію присвячену епідемії ВІЛ/СНІД в Україні.Ми бачимо різновіддалені для глядача події — такі, що ми могли оминути в силу різних причин, або навпаки – учасниками яких були самі.
Наш життєвий досвід завжди вписаний в історичні процеси та соціальні структури – і виставка “І побачив я” робить це накладення особливо відчутним, змушує нас бачити щось таке, для чого потрібно шукати інші слова, переглядати поняття та категорії.
Дякуємо кураторам Тетяні Лисун та Олегу Соснову та команді Українського Дому за втілену ідею, довіру і спільну роботу.
Цьогорічна тема рекреацій – In the making. Більшість часу зі своїми ідеями текстів, досліджень, проєктів ми проводимо наодинці. Водночас здатність створювати судження та пояснення — вимагає не лише правильно організованого часу сам на сам, а й спільноти, контексту та відповіді інших на наші ідеї та думки. Саме так виникає культура творчого теоретизування. Цього літа говорили про чернетки, дизайни досліджень, тексти, що ще в процесі — разом ставити запитання, шукати нові зв’язки та перевіряти ідеї.
Програма:
Модерована дискусія з учасниками рекреацій.
— Як досліджувати «Відновлення в умовах триваючої війни» — пошук спільної мови / Марія Грищенко, соціологиня, дослідниця міста та спільнот.
Рев’ю:
— Межа дозволеного: про логіки дії у сфері незаконного видобутку бурштину / Анастасія Богомолова, дослідниця у ГО "Військова школа "Боривітер".
— Спільне й відмінне в прекарності українських андеграундних ініціатив в центрі та на периферії / Уляна Костенко — кураторка й менеджерка громадських ініціатив.
— Жек-арт як вернакулярна просторова мова — етнографічне дослідження / Лілія Вахняк, соціологиня, дослідниця міста.16.00-17.00 Модерована дискусія з учасниками рекреацій.
— Що, власне, таке спільні обговорення? Роль модератора та учасників під час спільних обговорень, їх символічне розміщення / Марія Соколова – голова Центру соціології та кримінології.
— Як пояснити пост-перформанс українському суспільству? / Євгенія Купчан – мультидисциплінарна мисткиня, незалежна кураторка, пост-перформерка.
— Поетичне як (не) критичне: стосунок між поетичним та критичним в антропологічних/етнографічних текстах на прикладах робіт Тіма Інґольда та Ґлорії Анзальдуї (і, можливо, на полях — Майкла Тауссіґа) / Анна Юхимець – дослідниця, наразі займається культурною аналітикою.
— Розповідь про один графічний твір («науковий етюд») / Анфіса Дорошенко – культурологиня, музейниця, есеїстка
Відкритий семінар:
— Проміжні результати роботи над архівним фільмом «На стрімкій скелі»: які питання й обмеження визначають рух фільму, а які його зупиняють? / Тарас Співак – режисер, режисер монтажу.
Програма була реалізована за підтримки Фонду ім.Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.
Війна не лише змінила Україну, але й виявила певні константи у суспільстві, де вона перетворилася на невід’ємне тло. Із події, війна перетворилася у багатовимірний процес, який не лише змінив життя багатьох людей, але й похитнув звичні способи досліджень та експертизи. Літня публічна програма Локусу – про українське суспільство за умов війни. Ми говорили про стійкість та почуттєвий вимір війни, демократію, творення знання та спробували вийти на проблемне, теоретичне підґрунтя, яке дозволить не лише пережити цей досвід, але перетворити його в ресурс. Наша мета не розповісти, а зрозуміти: це визначало акцент і характер розмов”
— співавтор серії та модератор розмов Володимир Шелухін про публічну програму.
— З чого складається стійкість. Розмова з Оленою Злобіною
Стійкість дедалі частіше з'являється у публічному дискурсі поруч із втомою. Тим часом міжнародні спостерігачі продовжують наголошувати саме на стійкості українців. Що з цього — реальність, а що — узагальнення? І головне — яким чином ми самі розуміємо та пояснюємо витривалість та її підвалини?
— International Development — погляд соціальної антропології. Розмова з Олексієм Москаленко
Міжнародні організації стали невід’ємною частиною інтелектуального та інституційного ландшафту України. Їх робота суттєво впливає на уявлення про пріоритети розвитку — що вважається важливим, перспективним та вартим зусиль та інвестицій. Як міжнародні організації задають рамки сприйняття країни, які небезпеки це може приховувати?
— Почуттєве та раціональне в культурі. Розмова з Владою Ралко
Аналіз суспільного великою мірою спирається на засадничий розрив між почуттєвим та раціональним в культурі. Що ми втрачаємо, коли тримаємо ці два явища осторонь? Досвід останніх років змушує нас переглянути цю дихотомію і поміркувати, чи витримує вона реальність.
— Демократія та війна: межі можливого. Розмова з Іваном Гомзою
Звідки думка, що демократія є «мирним» за замовчуванням режимом? Чи можливе оновлення теорії демократії з врахуванням нового українського досвіду? Мало яка сучасна демократична держава перебувала в умовах довготривалої війни. Ми запрошуємо поміркувати над цим досвідом з перспективи теорії демократії, а також цілком прикладної потреби її і нашої перемоги.
— Демократія як індикатор: як ми робимо висновки про суспільство? Розмова з Антоном Грушецьким
Що означає бути демократією? Покарати негідників? Мати "сильну руку"? Вільні ЗМІ? Це питання адресуємо не теоретикам,
а суспільству у самоописі.
Публічну програму можна переглянути за посиланням.
Програма була реалізована за підтримки Фонду ім.Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.
Серпень в місті — саме час зустрітись у літній та творчій атмосфері. Літня програма цього року присвячена, як завжди, теоретизуванню в соціальних та гуманітарних науках, але у новому і несподіваному форматі. Ми запросили дослідниць і режисерів, архітекторок та митців, щоб поговорити про інтерес і пристрасть до своїх розвідок і тем, де поруч з якими завжди — великі зусилля для глибокого теоретичного розуміння, поєднання стандартів поля і творчості, інтуїції та дисципліни. Це не конференція і не панельна дискусія, а радше намір створити творче ненав’язливе середовище для спілкування дослідників і митців з різних галузей.
11 серпня:
— Олеся Бондаренко: «Ген свободи»: генетичні пояснення суспільних явищ в українському публічному дискурсі
— Михайло Кольцов: Філософські та наукові підходи до мислення про складне
— Ярослава Братусь: дослідження для ветеранських політик і адаптація методологій
— Зустріч з режисерською групою Кінотрон: перегляд картини Тараса Співака "Під знаком якоря" з коментарями її режисера та монтажного консультанта Олексія Радинського щодо стратегії та політики використання архівних матеріалів в кіно.
25 серпня:
— Володимир Шелухін: Від маніхейства до політики: апокрифічна історія української пропаганди
— Ілля Разумейко: Текст та театр. Їх природа та мінлива взаємодія.
— Надія Коваль, Юлія Масієнко: Дослідження Українського інституту інституцій культурної і публічної дипломатії Росії та перспективи переходу прикладного дослідження на ширші концептуальні поля інструменталізації культури в політичних і військових цілях.
— Анастасія Пономарьова, Філіп Урспрунг: мистецьке дослідження на прикладі Швейцарського павільйону Венеціанського Бієнале.
Програма була реалізована за підтримки Фонду ім.Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.
У своїх дослідженнях ми часто шукаємо причинно-наслідкові зв’язки у радянському періоді української історії. Багато проблем сьогодні маркуються як такі, що беруть своє коріння звідти. Категорії “радянське” та “радянськість” узвичаїлися як в академічному, так і побутовому дискурсах. Чи завжди ми розуміємо, що справді маркуємо ними? Йдеться про складний багатошаровий період, який вимагає чіткості та обережності до узагальнень.
Ми запросили дослідників та митців, які працюють з темою радянського у своїх роботах. На лекції з історикинею Юлією Скубицькою ми тезово означаємо, через які оптики академія пропонує дивитись на радянське в своїх (не)академічних дослідженнях.
1. Радянський Союз – неунікальний імперський модерністський проєкт? Якщо ми хочемо солідарності для себе у розмові про радянське, то кому її давати у відповідь?
2. Людина в радянському суспільстві як “ілліберальний суб’єкт”. Пояснення природи радянського політичного режиму через такі концепти: ліберальний, ілліберальний та неоліберальний.Ґ
3. Концепція радянської суб’єктивності
Юлія Скубицька – докторка філософських наук (PhD), історикиня. Асоційована дослідниця в Прінстонському університеті, де цього року викладала курс «Травма та усна історія: дати голос невимовному». До початку повномасштабного вторгнення Юлія очолювала український офіс Музею воєнного дитинства. У 2018 році захистила докторську дисертацію з історії в Університеті Пенсильванії присвячену проєкту літніх дитячих таборів відпочинку як останньої і найбільш системно втілюваної радянської утопії. Запрошена викладачка на літніх школах Локусу з теоретизування.
Імена українських соціологів, які працювали з темою війни і війська минулого сторіччя — маловідома тема.
- Яка думка тоді зароджувалась? Якими концептами оперували дослідники? Чому ці напрацювання опинились на манівцях?
- Чи могла зародитись наукова школа? Що може ця забута традиція сказати про досвід, який ми переживаємо зараз?
- Як соціальний досвід першої світової війни вплинув на розвиток соціальної науки? Як тоді ж перезасновувалась
- Воєнна соціологія на заході і чим вона відрізнялась?
Ми вважаємо важливим відчуття тяглості думки у фаховій спільноті, тому говоримо про ключових дослідників,
їхні спостереження та наукові висновки — разом з Володимиром Шелухіним, який давно працює з цією темою. Володимир один з ключових викладачів програм Локусу та факультету соціології в університеті Шевченка.
Подія відбулась у просторі The Naked Room, які разом з ГО Музей сучасного мистецтва створили Український мистецький фонд екстренної допомоги, збирають та показують мистецтво, створене протягом воєнного стану. Раді, що знайшли спільні точки дотику і думки нашого викладача прозвучать саме в цьому просторі.
Коли ми готувались з Олександром Івашиною до літньої школи, то обмовились, що колись хотіли б зробити тематичну школу про українські 90-ті. Олександр запропонував звернути увагу на зв’язок між книжковим ринком Петрівка і культурологічними студіями в Україні. Так виникла лекція про Петрівку як простір та символ трансформації читацького досвіду дев’яностих.
Тизер тем від Олександра:
- Фрагменти мого читацького універсуму 80х-90х років та місце Петрівки у формуванні читацьких траєкторій зацікавленого бібліофіла
- “Дивний новий світ книжкового раю 90х”, читацькі захоплення та їх видозміни, мікроподії transfiguratio читача 90-х, що визначалися походами на Петрівку
- Культурологічна класифікація придбаного
Запис лекції.